Наскільки безжально ми сприймаємо дорослішання тварин, які нас оточують? Як тільки цуцик виростає і не може поміститися в долоню, його одразу кидає в доросле собаче життя і мало кого цікавлять його почуття, розуміння власної відповідальності, обов'язків, та призначення. А як ми ставимось до власного дорослішання? Інколи в людей воно займає настільки великий період, який дано прожити далеко не кожній тварині. Дорослішання людей цікаве та сповнене драми. Наскільки важко ми прощаємось з батьками. Наскільки важко соціалізовуємось та навчаємось. Багато людей з важкістю можуть відповісти на запитання про власне призначення. І дана документалка розповість про це цікаво та лаконічно.