Дім марень

Дім марень

Деніел Крейг майстерно «проілюстрував» свого персонажа - видавця в картині Джима Шерідана «Дім марень» (Dream House), який зі своєю сім'єю (дружина і 2-є дочок) переїхали в тихе містечко. Здавалося б вони знайшли те, що шукали - будинок своєї мрії, власний будинок мрій, однак не все так просто, як здається. Та й місто оманливо тихе. Виявляється, в цьому будинку був скоєний злочин, а точніше, вбивство. Так, до речі, найголовніше.. вбивцю-то так і не спіймали. При перегляді цієї кінострічки глядач через якийсь час починає сам робити висновки про те, що ж буде відбуватися далі. Але режисер, як би розуміючи це, змінює сюжет. Поєднання жанрів неабияк полоскоче нерви. Основою фільму є детектив, гостро посипаний жахом і трилером, а зверху рясно политий драмою. За подіями потрібно спостерігати дуже уважно, та й музика добре підтримує таємничу і напружену атмосферу в стилі «зараз щось такееее буде». Байдужим до чудової гри акторів не залишиться ніхто, в рівній мірі і до того, як захоплююче розкручується сюжет. Сімейна пара Крейга і Вайс (до речі, вони і справді одружені) змусять пережити разом з ними купу емоцій - радість і горе; їм співпереживати, як-то хочеться допомогти. Але як тільки глядач занудьгує або розслабиться - хоп! - і на нього виливають новий поворот історії. Один з них вже точно змусить завмерти глядача, відклавши свій попкорн в сторону.